Білогородка

с. Білогородка

Києво-Святошинська рай СЕС ніяких погоджень щодо будівництва житлового масив «Квартал 4-поверхової секційної житлової забудови з надбудованим мансардним поверхом в с. Шевченкове, Києво-Святошинського району, Київської області», інженерних мереж, та каналізаційна насосна станція (КНС) і локально-очисні споруди (ЛОС) зі скидом очищених стічних вод в безіменних струмок (колишній меліоративних канал) не видавала,  проектну документацію на данні споруди не розглядала і не погоджувала.

На даній території де є існуюча житлова забудова і ведеться нове будівництво житлових масивів – даний безіменний струмок є єдиною рекреаційною системою.

Генеральним проектувальником при проектуванні очисних споруд не відпрацьовано:

• погодження на скид вод від ЛОС в струмок (дренажний канал) від Білогородської сільради та Управління водних ресурсів у м. Києві та Київської області;
• будь які дані які характеризують безіменний струмок: не вказано глибина та об’єм вод, що відводяться по даному каналу, не вказано куди впадає даний канал, не досліджена якість води в даному каналі;
• розрахунки чи зможе в каналі (безіменний струмок) пройти процес самоочищення скидаємих стічних вод, які потім скидаються в річку Ірпінь;
• хто, за які кошти, по якому проекту буде проводити очистку, профілювання та заглиблення безіменного струмка (дренажного каналу) згідно п. 10.18-ДБН-360-92;
• яким способом буде організовано місце скиду в канал.

З огляду вище викладеного Генпроектувальником не розроблений проект гранично допустимого скиду (ГДС) на скид очищених стічних вод в безіменний струмок (канал), який повинен бути погоджений з органами Санепідемслужби.

Опис безіменного струмка (колишнього меліоративного каналу) який заріс вищою водною рослинністю і наразі є об’єктом самопливного відведення поверхневих стічних вод с прилеглих територій не відповідає дійсності, так як це був  дренажний канал, для відведення ґрунтових вод (у зв’язку з їх високим стоянням), а через 40-50 років цей канал перетворився безіменний струмок зі своїми джерелами.

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об’єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов’язаних єдністю водного об’єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.